Проти Тупицького зіграли декілька факторів: його жадібність, його недалекоглядність, а також бажання розміняти мантію неупередженого арбітра на футбольну форму однієї з команд – збірної реваншу. Туди делегували своїх гравців ОПЗЖ, Коломойський і Тимошенко, автори подань, які задовольняв Тупицький. Детальніше – у відеоблозі "Чесна політика" на 24 каналі.

Попередній випуск Дружба Тимошенко з Путіним: як закрита кримінальна справа вплинула на політичну позицію

Спочатку визнавши незаконним призначення Артема Ситника як директора НАБУ, потім – створення самого бюро, а останньою краплею стало знищення електронного декларування.

Зусилля промосковських лобі

В результаті, Тупицький налаштував проти себе всіх притомних людей і він тримався 2 місяці на посаді лише зусиллями промосковського лобі та завдяки саботажу з боку спікера Разумкова. Він так завзято шукав вихід з конституційної кризи, що ощасливив суддів нікчемними пропозиціями.

Відсторонення Тупицького відбулося за наслідками пред'явленої йому підозри у справі про вплив на свідка. Мовиться про участь Тупицького в розв'язанні конфлікту між підприємцем Дрегером і колишнім головою Вищого господарського суду Татьковим. Офіс Генпрокурора підозрює Тупицького за двома статтями:

  • "Перешкоджання з'явленню свідка";
  • "Свідомо неправдиве показання свідка" у поєднанні зі "штучним створенням доказів захисту".

Про цей епізод детально зняло своє розслідування програма "Схеми" "Радіо Свободи". У справі фігурують записи, де Тупицький промовляє свою коронну фразу "Сочли бы вы нужным дать мне какую-то копейку – я не отказался бы".

Зупинення конвеєру смерті антикорупційних органів

Відсторонення Тупицького, хоча й тимчасове, є важливим для того, щоб зупинити конвеєр смерті антикорупційних органів. Але паралельно відбувається інший сценарій, який ще більше поглиблює протистояння всередині влади.

Олег Татаров
Олег Татаров / Фото "Закон і бізнес"

Адже виявилося, що для зняття Тупицького треба було зберегти на посаді заступника глави Офісу Президента Олега Татарова, який був фактичним куратором цього процесу щодо очільника ККС. А порятунок Татарова відбувся ціною фактичного зриву іншого розслідування – щодо можливої участі цього чиновника в організації хабаря для порятунку Максима Микитася. У підсумку цього, справу Татарова фактично поховала генпрокурорка Ірина Венедиктова.

Ноу-хау в корупції

На прикладі справи Татарова видно, як фігуранти розслідувань про корупцію винайшли ноу-хау, як врятуватися від висунення обвинувачень. Не маючи змоги підкупити або "порєшати питання", вони зіштовхнулися з новою реальністю. Там НАБУ розслідує, спеціалізована прокуратура керує слідством та передає справу в суд, а вирішує долю Вищий антикорупційний суд, до якого не можуть знайти підхід.

Перспективи сісти за ґрати не радували корупціонерів, і вони вирішили "хакнути" антикорупційну систему зсередини. Як це вже відбувається і, схоже, буде відбуватися надалі, видно саме по справі Татарова. Отже, слідкуйте за руками. Справу Татарова вело НАБУ, це винятково їхня підслідність. У справі ще фігурує експерт Національної поліції, який за хабар, виплачений Микитасем начебто за посередництва Татарова, змінив розмір збитків від будівельної афери з 80 до 7 мільйонів гривень.

Для змінення послідовності

Аби не світити Татарова, у гру вступає цей експерт. Він вимагає змінити підслідність справи – передати її з НАБУ в інший орган. Це автоматично означатиме, що і судити буде звичайний продажний суд, а не Антикорупційний. Тож гра варта зусиль.

Для того, щоб змінити підслідність, цей фігурант справи – експерт подає заяву не в Антикорупційний суд, а свідомо це робить в Печерський суд, де "все на мазі". І цей суд починає оперативно розв'язувати питання. В п'ятницю о 16 годині, коли вже половина органів влади закрита, відправляють виклик прокурору на засідання на понеділок о 8 ранку. Тобто не дають можливості навіть підготуватися.

Олег Татаров
Олег Татаров / Фейсбук-сторінка Татарова

У підсумку, цей Печерський суд зобов'язує Генпрокурора змінити підслідність у справі Татарова – забрати її в НАБУ. Спеціалізована антикорупційна прокуратура розуміє, що справу розвалюють – і оскаржує це рішення до Апеляційної палати антикорупційного суду. Але Печерський суд не дає документи і засідання зривають, тобто оскаржити неможливо.

Свій сценарій для порятунку Татарова

Чому Печерський суд не передає документи в антикорупційну апеляцію? Все дуже просто, бо в антикорупційній апеляції "порішати" неможливо. А для порятунку Татарова прописано свій сценарій. Вони мають зацементувати рішення Печерського суду у своїй вертикалі.

Зверніть увагу Коломойський і російська агентура руками КСУ знищують реформи, – Шабунін

Генеральний прокурор підіграє Татарову та його спільнику – експерту поліції. Вона теж оскаржує рішення Печерського суду, але не в антикорупційну апеляцію, а у звичайний Київський апеляційний суд.

Затягування справи

Робиться це для того, щоб дуже швидко отримати відмову у відкритті провадження та надати статус легітимного першому рішенню Печерського суду про передачу справи з НАБУ в СБУ.

Паралельно Печерський суд продовжує не передавати матеріали в антикорупційну апеляцію, де порішати неможливо. Там призначають засідання за засіданням, які переносять через відсутність матеріалів.

Свідомо затягують час, щоб по першому сценарію імплементувати рішення Печерського суду. І це вдається – ще через декілька днів уже третя інстанція, Верховний суд цементує рішення Печерського.

ВСУ теж відмовляє Генеральному прокурору у відкритті провадження. Таким чином, в нечуваному турборежимі, за 9 днів, рішення Печерського суду, потрібне для порятунку Татарова, проходить всі інстанції. І вже на наступний день, 24 грудня 2020, заступник Генерального прокурора змінює підслідність і передає справу Татарова з НАБУ до СБУ.

Схема порятунку

Водночас це рішення Печерського райсуду так і не розглянули в антикорупційній апеляції, адже Печерський суд так і не передав документи. Як виявилося, вся ця описана схема – це повноцінний сценарний план, методичка, як розвалювати справи НАБУ.

Прослідковується схема порятунку фігурантів НАБУ через намагання передати справи до інших правоохоронних органів та уникнення скерування їх до антикорупційного суду.

Так у справі про записи в кабінеті голови Окружного суду Києва Павла Вовка той самий Печерський райсуд теж зобов'язав Генпрокурора забрати справу в НАБУ. І так само не віддає матеріали для розгляду в Антикорупційній апеляції.

Схема проста – спочатку треба звернутися до Печерського райсуду (який взагалі не має розглядати справи щодо топ-корупції), той зобов'язує Генпрокурора визначити нову підслідність. Генпрокурор сумлінно виконує такі незаконні судові рішення, які очевидно суперечать законодавству — справи НАБУ заборонено передавати до інших органів досудового розслідування.

Бомба уповільненої дії

Окрім розслідування щодо Татарова і судді Павла Вовка, цю саме схему намагалися провернути у провадженні щодо аграрного олігарха Олега Бахматюка.

Висновок з цієї історії сумний – в результаті закладається бомба уповільненої дії під всю антикорупційну вертикаль. Під ту саме вертикаль, заради порятунку якої знімали голову КС Тупицького з посади. Тобто, однією рукою антикорупційні органи начебто рятують, а іншою – добивають.

Актуально Крок до хаосу: чим небезпечний указ Зеленського про відсторонення Тупицького

І все це погано закінчиться – або падіннями рейтингу президента, адже суспільство пов'язує ці процеси не з Татаровим чи Венедіктовою, а з главою держави, або повним крахом відносин із Заходом, що позбавить Україну грошей.