Джерело: Ukraїner

Сьогодні в Україні мешкає близько 145 тисяч нащадків етнічних поляків, що зберігають свої традиції і відновлюють історичну спадщину для наступних поколінь. Найбільші осередки польського життя на території сучасної України розташовані на Волині, Поділлі. Найменше їх – на Галичині.

Цікаво Cтаровіри, біженці з Росії: хто такі молокани та де живуть в Україні

Насамперед – це місто Хмельницький та низка сіл навколо Житомира, найвідоміше серед яких Довбиш. В 1930-х роках воно входило до складу так званого Мархлевського польського національного району, що став частиною експерименту більшовицької влади.

У 1930-х роках польське населення Мархлевського району зазнало радянських репресій. У 1935 році район ліквідували, а більшість поляків депортували до Казахстану.


Багато поляків депортували / Фото Юрій Стефаняк, Олександр Ратушняк

Великий терор

1937 – 1938 роки відомі в історії СРСР як Великий терор або Велика чистка. На Житомирщині з жовтня 1937 року до березня 1938 року по "польській лінії" заарештували 7993 особи, із них засудили до розстрілу – 7113 особи.

Одним із способів приниження людської гідності та свободи, до якого вдавався Радянський Союз – була:

  • заборона свободи віросповідання;
  • заборона духовних зібрань;
  • руйнування або ж перетворення місць молитви на конюшні та склади для тракторів.

Відбудова осередків

Відновлювати свою діяльність місцеві костели почали вже перед самим розпадом Радянського Союзу, наприкінці 1980-х років. Спершу приїздили духовники, переважно з Польщі – відбудовувати або ж започатковувати нові парафії на місцях. Так центром культурного і духовного життя Довбиша став римо-католицький костел Матері Божої Фатімської, який збудували на початку 1990-х років. Настоятелем костелу зараз є отець Анджей Муха.


Отець храму Леонід / Фото Юрій Стефаняк, Олександр Ратушняк

В сучасному Хмельницькому, що на Поділлі, є мікрорайон Гречани, але раніше це було окреме поселення мазурів – селян-переселенців з польської Мазовії, які проживали на цих землях з XVIII ст. Поляків з Гречан та сусідніх сіл у 1930-х роках, як і волинських, репресували за національною ознакою як "неблагонадійних елементів", багатьох розстрілювали.

В 1937 році там була 60-кілометрова зона до Збруча, і за наказом наркома внутрішніх справ СРСР Миколи Єжова треба було зачистити територію від інакодумців. Майже 80% чоловіків-гречан розстріляли за те, що вони були "шпигунами".

Чим займаються нащадки зараз

Сьогодні нащадки польських мазурів організовують мовні курси, освітні та соціальні проєкти. Зокрема, опікуються реставрацією будівлі Польського народного дому (Dom ludowy), яка свого часу була культурним і громадським центром Гречан. Також активісти ініціювали створення збірки родинних історій місцевих поляків, ілюстрованої архівними фото.


Збірки архівних фото місцевих поляків / Фото Юрій Стефаняк, Олександр Ратушняк


Активісти намагаються відновити культурну пам'ять / Фото Юрій Стефаняк, Олександр Ратушняк

"Історії про мазурів, які ми зібрали – це така обгортка, в яку ми можемо загорнути сам будинок. Щоб далі кожен шукав свої історії, знав, звідки він походить, цінував історії батьків, історії, які йому розповідають. Я знаю деяких людей, які надихнулися зробити в своїх громадах збір фотографій, опис того, що там відбувається, побачивши нашу роботу. Для цього ми це все й робили", – згадує Роман Гурницький, дослідник історії поляків-мазурів на Поділлі.

Більше про поляків України: у відео Ukraїner