Викривачі, "неугодні" і ті, хто наважився публічно розповісти про порушення в держустановах зсередини, зазвичай самі стають мішенню для цькувань і переслідувань. І дуже часто саме з боку керівництва. Більше про це – читайте далі.
Зверніть увагу Корабельна сосна, жіноче ПТУ та "дорогенька моя": прояви сексизму в українській політиці
Швидко знаходяться уявні проступки, "неугодних" звільняють з роботи, залякують і змушують замовкнути, аби тільки не заважали. І нова Національна поліція в цьому, на жаль, не стала винятком.
Зоя Мельник відверто писала про все, що робиться в поліції
Зоя Мельник протягом 2019 року періодично публікувала у фейсбуці нетипові дописи, як для співробітниці патрульної поліції.
Сержантка писала, що її зарахували до класу "неугодних". За те, що не працювала на показники, не приносила достатньо протоколів про правопорушення.
Пізніше жінка наважилась відкрито заявити й про такі собі "візитівки", які брали патрульні на дорогах.
Для мене, як для правозахисниці, були показовими слова Зої Мельник про виклики на 102 щодо сімейного насильства, побутових сварок, побоїв і крадіжок. Зі слів патрульної, такі виклики або не опрацьовувалися взагалі, або ж — дуже халатно. Командирів ці "сімейні" виклики не цікавили, адже на них високу статистику з протоколів не зробиш.
Amnesty International неодноразово документувала, як поліція не приїжджала на виклик щодо побоїв удома чи відмовлялась оформляти адміністративний протокол.
Традиційно, наслідком таких заяв пані Мельник стали погрози їй та її дитині. Невідомі попереджали прямо, аби вона припинила свою "журналістську діяльність".
Як відреагували на такі дописи Мельник у Нацполіції
Спершу в поліції тиснули, вимагали видалити повідомлення й переводили на менш цікавий вид роботи. Згодом, коли стало відомо про погрози патрульній, начальника одеської патрульної поліції Юрія Рибака відсторонили від посади.
Але ненадовго. Пізніше його перевели у столицю, в Департамент патрульної поліції. Натомість Зою Мельник пообіцяли звільнити через недотримання дисципліни, і звинуватили в піарі, хайпі та розгоні зради.
Керівники таки дотримали слова, патрульну Мельник звільнили у вересні 2019 року, виключно "через дисциплінарні порушення".
Одеську поліцейську звільнили через дописи в соцмережах / Фото з фейсбуку Зої Мельник
Однак Зоя не звикла здаватися і вирішила одразу оскаржити це рішення. І не дарма.
Днями наказ Нацполіції Одеський окружний адміністративний суд визнав незаконним і змусив поновити патрульну на посаді. Крім того, пані Мельник мають виплатити ще 200 тисяч гривень компенсації за вимушений прогул.
Сама поліцейська прокоментувала це так: "В управлінні патрульної поліції не змогли довести мої "численні запізнення" й "прогули", оскільки їх не було".
Проте це рішення лише першої інстанції, Нацполіція може ще його оскаржити. Відтак треба очікувати на інформацію, як буде розвиватись історія надалі.
Про що говорить ця історія з хепі-ендом і чому вона стосується кожного з нас
Насамперед про те, що поліцейські, які мали б нас захищати, нині все ще – заручники старої радянської паличної системи. Вони зобов'язані, попри все, дотягнути до потрібних показників:
- зібрати потрібну кількість штрафів на місяць;
- розпочати потрібну кількість кримінальних і адміністративних справ за потрібними керівництву статтями.
Від цього напряму залежить не тільки щомісячна виплата, але і відсутність проблем з начальством.
За цими правилами, розкриті справи, спіймані злочинці і врятовані життя — другорядна справа. Головне – демонструвати очікуваний результат і лояльність до керівників. І, як кажуть в народі, не висовуватися. Крім того, історія Зої вкотре свідчить, що керівники не гребують використовувати повноваження і адмінресурс для зведення рахунків з "неугодними".
І мовить не лише про поліцію, а й про всіх на державній службі. "Виносити сварку з дому" — і досі найтяжча провина й порушення присяги, яка б проблема не відбувалася у відомстві.
Читайте також Приставили пістолет до чола і жорстоко побили: історія поліцейського свавілля на Житомирщині
Як наслідок, страждають і самі поліцейські, і ми з вами, адже не можемо отримати належної допомоги. Але поки є такі сміливі патрульні, як Зоя Мельник, і судді, які виносять справедливі рішення, маю надію, що ми рухаємось у правильному напрямку.