Джерело: "Конфлікти" на 24 каналі
Тоді могли побити просто за не той одяг. Більше про сутички силовиків і стиляг-мігрантів – читайте далі.
Цікаво Тренувальна гітлерівська окупація у Вінніпегу: як жителів налякали ледь не до смерті
Після нападу японців на Перл Харбор, Сполучені Штати активно включилися у Другу Світову у грудні 1941 року. До цього часу економіка Америки вже взяла додаткове навантаження у вигляді допомоги Великобританії і підтримки з Китаю. З початком бойових дій на Тихоокеанському фронті американцям довелося ще дужче затягувати ремені. Білий Дім запровадив нормування у важкій та легкій промисловості.
"Латати старі речі і не купувати нових, щоб збільшити допомогу фронту", – закликала державна пропаганда.
Пропаганда використовувати одяг повторно / Digital
У березні 1942 року Військова виробнича комісія доручила скоротити використання тканин на 26% на костюми для цивільних. Їх нарекли "Піджаками дядька Сема". Цим рішенням в Америці заборонялося виготовляти широкі костюми двобортного крою і радили економити тканину для жіночих спідниць і суконь.
Zoot-suits
Все було, як із сухим законом, але обмеження швидко навчилися обходити контрабандисти і чорний ринок. З-під прилавку можна було купити все, чого не було у відкритому продажі. Наприклад, розкішні "зут-сьюти", які увійшли в моду серед молоді з нічних клубів Гарлема.
Особливість "зут-сьютів" – дуже широкі штани з високою талією, які звужувались внизу та мішкуваті і довгі піджаки з широкими плечами. І все це яскравого кольору. Часто доповнене кольоровими краватками, широкополими капелюхами, кишеньковими годинниками на довгих до землі ланцюжках. І відполірованими до блиску лакованим взуттям на товстій підошві.
Як виглядали "зут-костюми" / Фото Getty Images
Нічого поганого в такому образі американських стиляг 1940-х не було. Але в умовах війни, коли ціла країна затягнула ремені, і щоб боротися на 2 фронти просила економити на одягу – костюми оверсайзи, просто для того щоб бути у тренді – виглядало щонайменше непатріотично. В Каліфорнії все вилилося у серію погромів і конфліктів за участю військових. А одяг мексиканських стиляг пачукос був свого роду "шиболетом" під час наймасовіших заворушень Америки середини ХХ століття.
Програма "Брасеро" для мігрантів
В 1942 році американський уряд уклав угоду із Мексикою про спрощену систему легалізації у США трудових мігрантів. Америка потребувала більше робочих рук. Програма "Брасеро" (з іспанської – найманий працівник) – стосувалася фермерської роботи і фабричної праці. Для трудових мігрантів з Мексики гарантували меддогляд, житло, імунітет від мобілізації і зарплату – 30 центів на годину. Програма стартувала в південних штатах Каліфорнії і Техасі.
На той час в Сполучених Штатах проживало близько 3 мільйонів американських мексиканців. Найбільша їхня концентрація була в Лос Анджелесі. Нова програма відкрила двері ще для 2 мільйонів мігрантів. Через расистські настрої значна частина тамтешнього суспільства звинувачувала "брасеро" в тому, що вони забирають роботу в американців і погіршують кримінальну обстановку.
Програма "Брасеро" / Фото Getty images
Інтерграція в суспільство
За законами сегрегації тогочасної Америки, кольорове населення поселяли окремо від білого. І в Лос Анджелесі мексиканці мали за сусідів афроамериканців. Суміш латиноамериканської і африканської субкультури була дуже помітною. Строкаті зут-костюми темношкірих джазменів стали улюбленим одягом пачуко – каліфорнійських латиносів, які самостверджувалися, відмовляючись від інтеграції в англо-американське суспільство. Це означає клуби, танці, джаз і одяг оверсайз. А також і контакти з нелегальним андерграундом. Зокрема з членами банди 38-ї вулиці.
38th Street gang
38th Street gang сформувався в Каліфорнії у 1920-х роках ХХ століття. За цей час її кістяк формують вихідці з Центральної Америки, більшість мексиканці. Ця банда є однією з найстаріших організованих злочинних груп американського півдня. Загалом в Лос Анджерелі доволі популярними були стереотипи, що проблеми білих – пов'язані із темношкірими і латиносами.
38th Street gang / Фото Getty Images
Затримання мексиканців
Влітку 1942 поблизу Лос Анджелеса сталося вбивство 22-річного Хосе Гальярдо. Обставини смерті так до кінця і не з'ясували. Поліція винних призначила, мовляв досить цього хуліганства від латиносів. Далі – облава і 200 мексиканців затримали за різними кримінальними звинуваченнями, ще 17 відправили за ґрати начебто за причетність до вбивства у Сонній Лагуні. Загалом расизмом віяло від процесу настільки, що в ЛА з'явився Комітет громадського захисту, який став на сторону арештованих. А значна частина організації – це були білі американці.
В 1943 Лос Анджелес вже наповнився військовими. Багато мексиканців "барсеро" мали імунітет до мобілізації. Багато просто не сильно горіли бажанням іти у військкомат. Як і військові – пачуко вирізнялися в натовпі своїм одягом.
Як одягались пачуко / Фото Getty Images
Наприкінці травня 1943 на головній вулиці Лос Анджелеса не розійшлись група матросів і пачуко. Швидше за все, не поділили уваги жінок-чіканес, за яких заступились мексиканці. За кілька днів військові почали полювання на кривдників. На кому зірвати гнів визначали за одягом. Били кожного хто мав на собі стильний "зут-сьют", мішкуваті штани чи характерні піджаки. Зранку газети радісно цитували військових, які "намагались очистити Мейн-стріт від огидного впливу банд Пачуко".
Великий погром
4 червня 1943 року 200 моряків злагодженою колоною рушили до мексиканської дільниці міста. Далі почався великий погром. Щоб попасти під удар було достатньо двубортного піджака і мішкуватих штанів – типового образу і пачуко, гангстерів і простих стиляг. Декого силою роздягали, а їх одяг палили.
До військових приєдналося багато цивільних.Копи не втручались. Погроми тривали впродовж тижня. В лікарні звернулися понад 150 людей. В рази більше відходили від побоїв вдома. Чікано платили тією ж монетою.
Погром у ЛА / Фото Wikipedia
Подібні погроми перекинулись на сусідні менші міста навколо Лос Анджелеса. Місцева преса назвала це вимушеними заходами з "очисним ефектом". Більше того, міська рада міста хотіла заборонити носити оверсайзні костюми і навіть прийняла резолюцію про кримінальну відповідальність за носіння "зут-сьютів". Через заяви правозахисних організацій інформація про бійню в Лос Анджелесі отримала великий резонанс.
Дружина президента Франкліна Делано Рузвельта заявила, що армія США воює в Каліфорнії не з тим ким треба. Через 5 днів командування штабу ВМС і Корпусу морської піхоти заборонили всі звільнення і позакривали солдат на базах в казармах. Лос Анджелес оголосили містом без військових і заворушення швидко повигасали.
Через тиждень прибула комісія з розслідування антиамериканської діяльності. Вона мала перевірити чи погроми мексиканців і напади на моряків на півдні часом не спровоковані ворожими агентами і чи не керувалися вони чи то з Японії чи то з Німеччини. Але доказів цій конспірології не знайшли.
Цікаво Масштабний вибух федеральної будівлі в США: хто і навіщо влаштував теракт в Оклахома-Сіті
"Зут-сьюти", попри бійню, набирали популярності і через кілька років моду на оверсайзи підхопила вся американська молодь. Елементи цього одягу бунтарів нікуди не ділись до наших днів, хоч музика і субкультури звучать по новому. Історики називають погроми "зут-сьютерів" вершиною каліфорнійського антимексиканського расизму, помноженого на стрес від війни. Заворушення в Лос Анджелесі підштовхнули правозахисний рух проти сегрегації і проти расизму.