Секс, пільги і рейтинг доступності міст: шість висновків Форуму інклюзивності

Напередодні завершився Форум інклюзивності від організації Доступно.UA, що вже чотири роки організовує цю подію. Форум тривав три тижні, щоб показати, що про права людей з інвалідністю потрібно говорити не лише цього дня, а протягом усього року.

Читайте також Війна міста проти людей з інвалідністю: як кожен із нас має допомогти у цій боротьбі

1. Найдоступнішими можуть бути неочевидні міста

Рік тому Доступно.UA оголосили перші результати рейтингу доступності міст "Тостер". Тоді рейтинг очолила Вінниця: місто з чіткою стратегією розвитку та успішною взаємодією громадськості та влади в створенні доступної інфраструктури.

Оновлені результати принесли іншого лідера – Чернігів.

Місто стрибнуло завдяки якісним реконструкціям вулиць і створенню інфраструктури за останні роки. На момент його перевірки місто залишало суб'єктивне позитивне враження, що згодом підтвердили цифри. Слідом за лідером розташувались: Вінниця, Черкаси, Рівне, Житомир. Замикають рейтинг Миколаїв і Херсон. Усього до рейтингу входять 13 міст.

Поки що до "Тостера" не потрапили міста-мільйонники чи такі, що наближаються до цього статусу. Тому Львів, можливо, найдоступніше місто України поки знаходиться поза рейтингом.

2. Інваспорт є успішним, проте суть має змінитися

Успіхи паралімпійської та дефлімпійської збірних. Усі й так про них знають, якщо не в точних цифрах, то чули. Ці здобутки мають інший бік: завдяки значному політичному впливу Паралімпійського комітету систему взаємодії між людьми з інвалідність і державою вибудували так, що спорт є безальтернативним: хочеш бути успішним, подорожувати, соціалізуватись – займайся професійним спортом. А тому з'являється попит, що перевищує пропозицію.

Що не так із цією системою?

По-перше, втрачається основна мета: реабілітація людей через спорт. По-друге, людей з різним підгрунтям, вподобаннями, талантами витесали під одну форму: замість музиканта, юриста та спортсмена ми маємо трьох спортсменів. По-третє, безальтернативність системи та її зав'язаність на кількох людях може створювати простір для маніпуляцій: потрібні люди в збірній, не потрібні – поза нею.

3. У більшій кількості міст з'являються дійсно доступні локації

Доступно.UA втретє вручали нагороду "Відкриті двері" для локацій, доступних для маломобільних груп населення.

Таких локацій є більше, ніж серед переможців нагороди. Адже достатньо таких, що не пройшли відбір журі та не подавалися взагалі. І це гарний знак. Питання ще за двома аспектами: їх має ставати більше (мінімальну доступність облаштувати дуже просто) і щоб була можливість легко та зручно пересуватися містом між ними: рівні тротуари, нормативні пониження на переходах тощо. Тобто об'єднати це все в єдину систему.

Ознайомтесь Половина шкіл навчає дітей з ООП: скільки в Україні інклюзивних класів

4. Пільги: інклюзія – in, корупція – out

Пільги для людей з інвалідністю не мають тривати все життя. Головна мета соціального захисту – незалежність особи від держави та максимальне включення цих людей у суспільне життя. У такому вигляді пільга перетворюється на імпульс, певним чином стартовий капітал для людини рухатися до стану, в якому вона не потребує чужої підтримки. Людина проходить реабілітацію, соціалізацію, навчається та може працювати чи вести власну справу. Звичайно, це відбувається при паралельному створенні інклюзивної інфраструктури, коли ніхто з людей не відчуває додаткових перепон у пересуванні містом.

Медико-санітарна експертна комісія (МСЕК) встановлює чи спростовує факт інвалідності в людини у випадку звернення. І водночас продовжує бути головним джерелом корупції у сфері. Фільм "Помилка 83" є черговим тому підтвердженням. Усе впирається в розмір хабара, коли людині потрібно безпідставно отримати такий статус або коли справжній людині з інвалідністю потрібно підтвердити чи поновити його. Звичайно, є чесний спосіб, коли людину відправляють пройти всі кола пекла.

5. Доступність потрібна не лише людям з інвалідністю

Один зі стереотипів щодо архітектурної доступності: вона потрібна лише одній групі людей – людям з інвалідністю. Наскільки він є поширеним, настільки й помилковим. Доступність потрібна, як мінімум, маломобільним групам населення: особи з інвалідністю чи з тимчасовими порушеннями (розтягнення, забої, переломи), люди з дитячими візочками та дітьми до 7 років, літні люди тощо. Очевидно, що вірогідність потрапити до однієї з цих груп є досить високою в кожного.

До того ж, після важкого дня чи з великою туристичною валізою набагато приємніше підніматися ліфтом замість сходів або йти безбар'єрною вулицею. Адже так?

6. Так, усі це роблять: люди з інвалідністю та секс

Секс – табуйована тема в Україні. По-перше, загалом щодо всіх людей. І це виливається в відсутність системи сексуальної освіти в країні. До чого може призвести безграмотність у будь-якій сфері пояснювати немає потреби. По-друге, сама по собі тема людей з інвалідністю порушується рідко. Що говорити, коли вона зустрічається з темою сексу. Комбо!

Проте для людей з інвалідністю секс – це більше, ніж спосіб розмноження чи джерело насолоди. Він є одним із засобів реабілітації. Крім того, власне травма разом із собою може нести фізіологічні порушення. Заняття сексом допомагають навчитись краще розуміти своє тіло після травми.

Важливо! Учні з порушенням зору зможуть складати ЗНО у 2021 році з використанням шрифту Брайля

Повну версія розмови директорки Фонду "АнтиСНІД", ведучої проєкту Stories Ольги Руднєвої з Уляною Пчолкіною, телеведучою, громадською діячкою, учасницею "Міс світу на візку" та програмною менеджеркою "Групи активної реабілітації" дивіться тут.

А всі події Форуму інклюзивності шукайте тут.

Дмитро Щебетюк ексклюзивно для сайту 24 каналу